Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.02.2014 року у справі №5017/2008/2012
Постанова ВГСУ від 28.10.2014 року у справі №5017/2008/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 5017/2008/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Гольцової Л.А.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуБілгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районуна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 рокуу справі№ 5017/2008/2012господарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Світ СР"доБілгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районуза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "БК-ВІВАТ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил Українипро стягнення 342 727 грн. за участю представників: від позивача: Сидорак Р.Б., Прійма А.В. від третьої особи на стороні відповідача: Задачіна Н.П.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Світ СР", правонаступником якого є ТОВ Торговий Дім "Світ СР", звернулося до господарського суду із позовом до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 314158 грн. вартості вугілля кам'яного марки АС 6-13 як безпідставно отриманого та 28569 грн. витрат на його транспортування.

Позов мотивовано тим, що Білгород-Дністровською КЕЧ району без достатньої правової підстави набуто вугілля марки антрацит у кількості 281 тон, що надійшло на її адресу по залізничним накладним №№ 52955590, 52955594, 52955585, 52955586 від 10.12.2010.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014 (суддя Панченко О.Л.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено, що саме він є потерпілою особою, від якої відповідач отримав спірне вугілля, та не надано доказів неможливості повернути спірне майно в натурі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 (судді: Лисенко В.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Таран С.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 314 158 грн. вартості поставленого та прийнятого вугілля і 28 569 грн. витрат на транспортування.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач набув права власності на спірне вугілля; матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що вказане вугілля було прийнято останнім; вугілля, яке зберігається на території складу Білгород-Дністровської КЕЧ району, не може бути належною заміною вугіллю, що було поставлено відповідачу згідно залізничних накладних у 2010 році, оскільки має значно гірші якісні показники; листом Південно-територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20.12.2012 повідомлено, що станом на 20.12.2012 вугілля марки АС 6-13 на гарнізонному паливному складі Білгород-Дністровської КЕЧ району (м. Б-Дністровський) відсутнє, тому вимоги підлягають задоволенню на підставі ст.1213 ЦК України.

Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник вказує на відсутність підстав вважати позивача власником спірного вугілля, оскільки деякі накладні містять відмітку, що вугілля є власністю ПП "БК-Віват". У видаткових накладних покупцем товару визначено ТОВ "Світ СР", відправником ФОП ОСОБА_9, одержувачем - Білгород-Дністровська КЕЧ району. Таким чином, докази того, що позивач є потерпілою особою, від якої відповідач отримав спірне майно, на думку скаржника в матеріалах справи відсутні.

Також скаржник посилається на рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2012 у справі №16/17-3992-2011, яким встановлено, що Білгород Дністровською КЕЧ району не укладалося будь-яких договорів з позивачем ТОВ "Світ-СР" на поставку вугілля.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2014 касаційну скаргу у справі № 5017/2008/2012 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 27.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді Мележик Н.І. у відпустці та судді Дунаєвської Н.Г. у службовому відрядженні, для розгляду справи №5017/2008/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Гольцова Л.А., Самусенко С.С.

ТОВ Торговий Дім "Світ СР" у відзиві на касаційну скаргу посилається на невідповідність доводів скаржника фактичним обставинам справи та переоцінку ним доказів, у зв'язку з чим просить постанову апеляційного господарського суду залишити в силі.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи на стороні відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

За статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2010 між ПП "БК-Віват" як постачальником та ТОВ "Світ СР" як замовником укладено договір постачання вугільної продукції №2411/1.

Між ФОП ОСОБА_9 як виконавцем та ПП "БК-Віват" як замовником укладено договір №10-2 від 04.10.2010 про надання транспортних послуг по відправці з/д вагонів.

Також встановлено, що 15 та 16 грудня 2010 року Білгород - Дністровська КЕЧ району отримала та прийняла від ФОП ОСОБА_9 281 т вугілля кам'яного марки АС 6-13. За накладеними покупцем товару визначено ТОВ "Світ СР", а одержувачем - Білгород-Дністровську КЕЧ р-ну.

Також судами встановлено факт оплати позивачем ТОВ "Світ СР" товару за договором поставки №2411/1.

Згідно п.3.8 договору поставки право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент поставки товару.

Як встановлено судами, фактична поставка здійснювалася на адресу відповідача, як було зазначено в накладних.

З огляду на встановлені судами обставини про оплату позивачем вказаного товару та передачу товару одержувачу, апеляційна інстанція дійшла висновку, що вказане вугілля придбано позивачем у ПП "БК-Віват". Судами враховано лист від 30.12.2010 ФОП ОСОБА_9, в якому повідомлено начальника ГКЕУ Збройних сил України про те, що вугілля марки АС 6-13 є власністю ТОВ "Світ СР".

При цьому, судами не встановлено оплати відповідачем вказаного вугілля.

Так, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач отримав спірне вугілля без достатньої правової підстави.

За доводами скаржника, рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2012 у справі №16/17-3992-2011 встановлено, що Білгород Дністровською КЕЧ району не укладалося будь-яких договорів з позивачем ТОВ "Світ-СР" на поставку вугілля.

Згідно приписам статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Апеляційним господарським судом встановлено, що вугілля, яке зберігається на території складу Білгород-Дністровської КЕЧ району, не може бути належною заміною вугіллю, що було поставлено відповідачу згідно залізничних накладних у 2010 році, оскільки має значно гірші якісні показники.

Разом з тим, листом Південно-територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20.12.2012 повідомлено, що станом на 20.12.2012 вугілля марки АС 6-13 на гарнізонному паливному складі Білгород-Дністровської КЕЧ району (м. Б-Дністровський) відсутнє.

За частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що оскільки саме позивач є власником спірного вугілля та є потерпілою особою, тому на підставі ст.1213 ЦК України має право на повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на транспортування в сумі 28569 грн.

Кошти за вартість вугілля стягуються на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, оскільки між сторонами у справі не існує договірних відносин.

Вимоги про стягнення витрат на транспортування, які поніс позивач, як збитки судами не розглядалися.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення витрат на транспортування в сумі 28 569 грн. підлягає скасуванню, а рішення в цій частині залишається в силі.

У зв'язку із цим за ч.ч.1, 2 ст.122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі №5017/2008/2012 скасувати в частині стягнення з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на користь ТОВ Торговий Дім "Світ СР" вартості витрат на транспортування в сумі 28569 грн. Рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2014 в частині відмови в стягненні вартості витрат на транспортування в сумі 28569 грн. залишити в силі.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 у справі № 5017/2008/2012 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ Торговий Дім "Світ СР" на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району сплачених за подання касаційної скарги 285,83 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Л. Гольцова

С. Самусенко